З України в Рантасалмі

25 лютого 2022 року російські загарбники окупували рідне місто Світлани Мудрої. Світлана з чоловіком Віталієм та донькою Анною покинули рідне містечко на початку травня 2023 року. В окупованому місті російський паспорт потрібен був практично для всіх служб, від лікарень до бібліотек. Для водіїв автівок теж були необхідні водійські посвідчення, перероблені на російські. Але сім’я не мала відповідних документів, і не збиралась мати, тому життя в рідному містечку Мелітополі стало неможливим і дуже важким. 

Мелітополь розташований у південній частині України, обласним містом якого є Запоріжжя. Населення міста у 2017 році становило що найменш 155 000 людей. Внаслідок російського вторгнення з міста поїхало 80% місцевих жителів. 20% становили люди похилого віку, які просто не могли поїхати і колаборанти, які чекали на «русскій мір».

Світлана з родиною виїхали до Фінляндії через Росію, бо інших шляхів для перетину кордону вони не мали. З міста до автономної республіки Крим вони їхали на таксі, а звідти потягом до Санкт-Петербургу. Подорож тривала дві з половиною доби. У Петербурзі їм допомогли місцеві волонтери, які організували поїздку до Фінського кордону. На кордоні вони подали документи для отримання тимчасового захисту і поліція відвезла родину до притулку для біженців у місті Лапеенранта.

Нарешті у Фінляндії

Світлана похвалила умови в центрі тимчасового перебування для біженців. Там їм надали всі необхідні речі першої необхідності, також смачно годували. Але в притулку вони були лише 2 тижні, бо Віталій знайшов роботу у готельному комплексі Ярвісюдан. Віталій вже працював в Україні в сфері надання ресторанних послуг, тому мав необхідний досвід для роботи кухарем.

– Нам дуже пощастило, що Віталій так швидко влаштувався. У притулку було багато українців, які перебували на його території більш ніж 3 місяці. Співробітники центру не допомагали з пошуком роботи, а насамперед заохочували людей власноруч все робити – згадує Світлана.

Ярвісюдан домовився про оренду житла і родина переїхала до Рантасалмі. Квартира не є безкоштовною для них. Водночас Світлана разом з Віталієм замислились про поповнення в родині. Час розрахунку вже в червні. 

Світлана почала вивчати фінську мову у Рантасалмі, але через важкий період ранньої вагітності, їй довелося зупинити навчання на невизначений термін.

– Я дуже хочу вивчити фінську мову, щоб мати змогу спілкуватися з місцевими людьми. Гадаю продовжити навчання, коли молодша дитина піде у дитячий садочок – планує Світлана. - Ми плануємо залишитись жити тут, у Рантасалмі, якщо наше рідне містечко не звільнять від російських загарбників.

– Мені дуже подобається природа у Фінляндії, але не зима – сміється Світлана. – Тут на щастя влітку не спекотно. В моєму рідному місті Мелітополі може бути до +45 градусів. Насправді, мені подобається Рантасалмі, маленьке містечко де всі один одного знають і завжди посміхаються при зустрічі. – Світлані подобаються фіни, бо вони дуже доброзичливі і готові допомогти у будь яких питаннях. 

Багатомовне повсякденне життя

Світлана з родиною вдома спілкуються наполовину російською, наполовину українською, але намагаються спілкуватись суто українською. Донька Світлани, Анна, у першій половині дня відвідує фінську школу, а після обіду займається дистанційно в українській школі. На даний момент вона вже вміє трохи читати і писати на обох мовах – українській і фінській. Анна досить добре розуміє фінську мову і може нею спілкуватися, але  віддає перевагу спілкуванню російською. Крім того, дитина знає декілька слів англійською. 

Зараз Світлана намагається оформити картку Kela, а Віталій нещодавно вже отримав через перевагу постійного контракту. Також Віталій має власний рахунок у фінському банку. Але Світлана з дочкою можуть вступити в Kotikunta тільки на підставі перебування у Фінляндії один рік. 

Світлана вважає, що фінська система для мігрантів достатньо складна і потребує допомоги і роз’яснень у якій послідовності треба діяти. Для розуміння дій вони черпають інформацію з багатьох джерел. Коли є розуміння в якій послідовності треба рухатись, оформлення всіх документі стає набагато простішим, але очікування все одно дуже довге. У випадку з посольством у Гельсінкі, теж дуже складно туди потрапити, бо зараз багато бажаючих, а працівників не вистачає. 

Родина має багато сусідів похилого віку. На думку Світлани вони дійсно дуже доброзичливі і уважні до Анни кожного разу, коли зустрічаються. На Великдень Анна отримала подарункове яйце і в’язані шкарпетки від сусідки, за що Анна була дуже вдячна.

– Фіни справді допомагають, треба лише попросити – каже Світлана. – Багато хто може розмовляти англійською, тому ми добре розуміємося між собою.